Досвід роботи

Виховання, як важливе явище суспільного життя здавна стало провідною функцією людського суспільства. На відміну від інших категорій життя, виховання існувало завжди. Процес виховання має національний характер, адже базується на національно виховних традиціях українського народу, його самобутності.

Спілкування відіграє важливу роль у формуванні особистості. Але особистість, як ми знаємо, на різних етапах розвитку розвивається по-різному.

Психологія старшого юнацького віку - один з найстарших розділів вікової психології (сьогодні її більш точно називають психологією).

У даному віці ведучою стає учбово-професійна діяльність (хоча спілкування як і раніше залишається ведучим), завдяки якій в учнів формуються визначені пізнавальні і професійні інтереси, елементи дослідницьких умінь, здатність будувати життєві плани і виробляти моральні ідеали, самосвідомість.

Внутрішній світ особистості, її воля, позаучбова діяльність, ініціатива (а не тільки уміння "підкорятися нормам"), дружба, любов випадають з її як щось несуттєве, другорядне, хоча, перераховане вище є дуже значимим у цьому віці і впливає на подальший розвиток особистості.

Велику увагу вихователь приділяє вдосконаленню морально-етичного виховання дітей. Дуже важливо виховувати у них чесність і правдивість, доброту, чуйність, духовно збагачувати кожну особистість.

Відомо: моральні норми формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, як реалізуються у поведінці вимоги моральні. Розрізняють внутрішню і зовнішню культуру. Внутрішню культуру становлять світогляд, моральні переконання, загальний розвиток людини, її знання, інтереси, потреби.

Внутрішня культура визначає зовнішню поведінку. Моральне виховання невіддільне від духовного. Учні відчувають гостру потребу мати надійного друга. Моє завдання роз'яснити суть моральних цінностей, на яких базується справжня дружба, спрямувати її, збагачувати моральними мотивами, спонукати учнів до безкорисливих, благородних вчинків.

Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості учнів. Слід урахувати те, що часто вони знають правила і норми поведінки, але в житті їх не додержуються. Тому рівень вихованості, культуру поведінки слід судити не за зовнішніми виявленнями, а за результатами діяльності, ставленням до інших людей.

У своїй роботі з учнями я наголошую, що потрібно мати одвічно людські цінності, такі як ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.

Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.

Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав'язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.

Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

Делікатність - особлива м'якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

Моральні основи культури поведінки в колективі: своєчасне і точне виконання вимог колективу, повага до своїх друзів, скромність в оцінці свого внеску в загальну справу.

Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов'язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.

Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів проживання в гуртожитку, в громадській діяльності, вміння спокійно вислуховувати зауваження вихователя, швидко виправляти недоліки.

Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, бережливо ставитися до збереження державного майна. Підтримувати чистоту в гуртожитку, та прилеглої до нього території. Дотримуватися вимог до виконання санітарно - гігієнічних норм проживання в гуртожитку.

Виховувати в учнів повагу до своєї і чужої праці.

Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.

Визначаючи рівень вихованості дитини я враховую мотиви, що спонукають її до тих чи інших вчинків.

Метод спостереження - один із основних у діагностуванні реальної поведінки учнів. Особливо доцільно спостерігати за ними в ході проведення індивідуальних бесід, культурних заходів (дискотек, вечорів відпочинку).

Учні бувають активні, пасивні і дезорганізатори. Не повинні випадати з поля зору вихователя не тільки порушники, але й благополучні учні. Вони дисципліновані, не конфліктують, ввічливі.

І оскільки вони нікому не заважають, на них ніхто не звертає уваги, вважають, що з ними все в порядку. Проте буває, що такі учні виростають байдужими й пасивними.

Метод бесіди – джерело і спосіб пізнавання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками, врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити педагогічний такт, уміти запропонувати бесіду.

Отримані результати бесіди доцільно порівняти інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів. Вихователь становить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника.

           Особливе місце у моральному вихованні учня посідає етична бесіда. Основний її зміст - розв'язання поведінкових задач - ситуацій. Порівнюючи ті чи інші варіанти поведінки, я вчу учнів аналізувати, правильно оцінювати людські вчинки.

Роз'яснюючи етичні норми в бесіді чи розповіді, допомагаю учням осмислити наявний у них досвід повсякденного спілкування, усвідомити моральні цінності, на яких ґрунтується культура поведінки.

Під час обговорення конкрет­них ситуацій з життя чи літератури учні вчаться орієнтуватися в мотивах людських вчинків, уточнюють моральні оцінки і судження. Наприклад бесіда на тему:  «Будьмо ввічливими»

Питання для обговорення:

1. Які слова називають чарівними? Для чого вони існують?

2. З якими людьми приємніше спілкуватися: з привітними чи похмурими, чемними чи грубими?

3. Як позначається неввічливість на людських взаєминах?

4. У чому виявляється вихованість людини?

5. Яких правил ввічливості слід дотримуватись в гуртожитку, поза гуртожитком (в громадських місцях, вдома, на вулиці).

Підсумовуючи відповіді учнів, а також використовуючи ілюстративний матеріал до теми, ще раз нагадую учням правила ввічливості.

Закономірно, що для успішної роботи з учнями я стараюся знати, як позитивні, так і негативні прояви їх поведінки й уміти зосередитися на негативних рисах особистості. Це вимагає глибокого вивчення особистості учня.

Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу знань. До нього вдаються для стандартизованого визначення індивідуальних відомостей особистості.

Коли знаєш особистість учня, то можна визначити його ставлення до учнівського колективу в гуртожитку.

Нажаль у кожному колективі є такі учні, які не реагують на вихователя. Для того, щоб краще знати таких учнів, необхідно проводити роботу з батьками, щоб знати, як учень поводить себе вдома. Які в нього відносини з батьками та товаришами.

До виховання культури поведінки учнів я залучаю батьків, які стараються спрямовувати свої зусилля на закріплення дітьми естетичних умінь і навичок.

Робота з батьками ведеться на протязі всього навчального року. Також потрібно відмітити, що я спілкуюся з батьками не тільки в разі поганої поведінки учнів. Також висловлюю подяку батькам за зразкову поведінку їх дітей.

Виховання поведінки потребує взаємопов'язаного впливу різних методів морального виховання. Не слід забувати і про такий засіб виховання, як систематичний контроль, особливо це стосується поведінки вихованців, що зарекомендували себе як важкі, грубо порушують дисципліну, ігноруючи вимоги вихователів.

У своїй роботі з учнями я відмітила, що поведінка учня залежить не тільки від його особистих внутрішніх якостей, але й від характеру взаємозв’язку в колективі, рівня вимог колективу до особистості, змісту життя самого колективу.

Благополуччя в особистих відносинах батьків і дітей, учнів і вихователів, контакт і розуміння між ними необхідне. В учнів найбільш значимими є відносини з однолітками; самовизначення себе як професіонала. Однак, при всій тязі до самостійності, юнаки гостро мають потребу в життєвому досвіді і допомозі старших людей. Продуктивність виховної дії вихователя, його творчий внесок в особистість учня - складний і сумлінний процес, що вимагає гармонійного контакту вихователя і учня.

Виховна робота в гуртожитку являється складовою частиною єдиного навчально-виховного процесу ліцею. Знання здібностей колективу гуртожитку має важливе значення у вихованні.

            Таким чином, для виховання здорового психологічного стану колективу необхідно виховувати в учнів основи етики, моралі, естетики, культури спілкування, бо це є основою культури, що є об'єднуючою ланкою у стосунках між людьми. Саме культура вихователя є однією з основних ланок у формуванні особистості учня і колективу в цілому.